не судилось…

...я  сніжинкою
стану  на  щоці
і  куточків  губ  торкнусь...  сльозою.
Ти  мене  не  клич.
Дай,  засну  в  руці
непомітно  згадкою  легкою.

Ти  лише  дозволь,
сном  м"яким  на  мить
огорну  так  бережно  і  ніжно...
В  кінчиках  повік
боязко  тремтить
на  взаємність  мрія  безутішна.

Дні  ж  усе  мигтять
клаптиками  снів....
Ми  були!  ...Чи  все  мені  наснилось?
Почуття  болять
у  оковах  слів
ті,  яким  вже  бути  не  судилось.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633088
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2016
автор: Мар’я Гафінець