Ми із різних світів, ми із різного часу,
Наша зустріч була, наче сніг навесні.
Ясне сонце зійшло та й одразу погасло,
Десь за обрієм впало й розчинилось, мов в сні.
Нам не бути разом! — знов і знов собі ка́жу,
Ні ілюзій, ні марив та жодних надій!
Але серденько любить, йому не накажеш,
І нічого не вдієш, хоч як тут не дій!
І усього себе враз за барки вхоплю я,
Чистим розумом все навкруги обійму.
Але серденько знов за тобою сумує,
Ну і як маю я пояснити йому?!
Я забуду тебе, я твердий, наче криця!
І мене не зламати печалі й журбі.
Ні на мить не піддамся сердечним дурницям,
Але знову і знову я брешу собі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633096
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2016
автор: J.D.