Не вірю зовсім тим вождям,
Які з трибуни чи з екрану
Українською мовлять нам,
Туман пускають для обману.
Бо з друзями, чи у сім’ї
Лише російською лепечуть.
Та горобці не солов’ї,
Ніколи так не защебечуть.
Занадто різна в них душа,
Тож не паруються ніколи.
А ці, заради пів гроша
Усі порушать протоколи.
Їм не дивуюся, а нам,
Невже заклало очі й вуха?
І до душі весь цей бедлам,
Брехні солодка медовуха?
Це ж євнухи, а не мужі!
Не здатні зовсім будувати.
Вони на цій землі чужі,
Давно їх в шию треба гнати!
03.01.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633161
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.01.2016
автор: Мирослав Вересюк