Ти не питай

[i]Ти  не  питай,  чи  я  тебе  люблю,
Ти  не  бери  мене  в  пітьмі  за  руку.
І  кожен  помах  вій  твоїх  ловлю,
І  погляд,  що  переростає  в  муку.

Ти  не  питай,  чому  вуста  сумні,
Чому  синиця  завмира  в  печалі.
Я  серце  своє  залишу  на  дні,
Воно  не  вміє  у  мені  мовчати.

Ти  бачив  лиш  усміхнену  мене,
А  я  ж  не  відкривала  свого  смутку.
Усе,  на  жаль,  коли-небудь  мине.
Я  знаю,  у  тобі  шукаю  порятунку.

Весна  замріяна  утоплена  в  війну,
Та  кажуть,  що  сміливі  мають  щастя.
Якщо  узагалі  кохати  –  то  лише  одну,
Без  меж,  кордонів,  правил  і  дистанцій.

Птахи  розпачливо  летять  на  схід,
І  не  важливо,  чи  настане  ранок.
Гаряча  долоня  розтопить  лід,
Я  потім  тишу  розірве  світанок.

Я  розпач  свій  довірю  журавлю,
Розпалю  в  серці  ще  жевріючу  надію.
Ти  не  питай  мене,  чи  я  тебе  люблю,
Бо  я  про  це  брехати  не  зумію.
[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633225
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2016
автор: Іра Табак