Лийся, стражденная пісне,
У небі лелекою птахом,
В матері серце розірве
За сина-кровинку від страху
Гуляй, вітре буйний, полями,
Згинай до землі сокорину,
Та кулю смертельну затримай,
Зостав лиш живою дитину !
А ти чого, чайко,кигичеш ?
Живим він поверне додому...
Ні-ні, ти біди не накличеш.-
Я ставила свічку святому.
Я сон диво-дивний ізночі
Дивилась і серце втішалось
Внучатко зіпялось на ніжки,
Два крочки робило й спіткалось...
Піди , снігопаде, під свято
Дай дітям поспати від втоми,
Зїсти куті, поспівати колядок
Й живими вернути додому.
А потім шаленим завієм
Дуй ворогу в серце і очі..
Свій край боронити ми вмієм
Що ти тут забув, чого хочеш ?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633260
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.01.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова