Я приснюся тобі на пергаменті спалених книг,
На судинках- стежинках сухого самітного листу.
В сірім шурхоті шин по шляхах напівмертвого міста...
Я приснюся тобі. У танку неба крапель тугих.
Я примарюсь тобі. На посту. Міражем-силуетом,
що повільно зника в невагомій туманній дорозі...
Вже безумне нутро ліцензовано точить корозія,
трощить принципи всі і давно установлені "вето" .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633338
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.01.2016
автор: Мар`яна Квич