Ти хвилями немов вода,
Свіжиш, піклуєш, вабиш, граєш,
Але в думки ти не пускаєш...
Ось наче водоспад спада,
В мене стихію цю кидаєш,
Й духмяно вогке, звабне плаття -
Відкрита врода у інтимі!
Про що думки твої ігриві,
Про зачинання чи зачаття?!
Навколо теплі кружать хвилі.
На міцній скелі розтіка,
Бажання стисне і охопить,
Немов в середині окропить,
Жагуче щось... І та ріка,
Контрастно лід на дні розтопить,
Він так пощіпує, стіка,
На шкірі дибне все й змока.
Що криєш ти, що відкриваєш?
Я бачу спеку, чую струм
Струмків свіжіючих і шум,
Наших сердець, що наповняєш.
Яка ж таємність твоїх дум?
Арома, пахощі, ладан,
В твоїх просторах наркотичний.
Твій світ підкорює величний,
Кида в залежність і туман.
Що ж криєш, правду чи обман?
Я вип'ю сік твій еротичний!
У глибині яскравих чар,
В останній краплі, у ковткові,
Інтимне й істине у слові,
У думці твоїй і у мові,
Я віднайду той справжній дар:
Ти прагнеш пристрасті лиш пар...
Чи чадо, як росу любові?!
(с) 27.10.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633431
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 04.01.2016
автор: Олег Купрієнко