Влада черговий раз плюнула народу в лице,
Внісши в уже прийнятий бюджет поправку,
Що дозволяє їй приховати награбоване.
Я вірю своїм безсоромним очам.
Ви вибачте, словоблуди.
Воно може б краще було мовчать –
Спокійніш собі і людям.
Терпіння – одна з найвищих чеснот.
Та і вона – не безмежна.
Доки можна тримати народ
За крок один від пожежі?
Допоки можна безкарно гребти,
І руки на горі гріти?
Халат у мамони, як є, золотий,
Із злиднів людських пошитий.
Бенкети ваші під час чуми
В чаду солодкавих марень…
Не страшно проспати фатальну мить,
Зневажену Валтасаром?
Стихія – одвічна предтеча зла,
Демон усіх руйнацій.
Чи вашій зажерності буде злам,
Чи треба ламати нації?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633571
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.01.2016
автор: stawitscky