Доріжка біжить споришева.
Ген в' ється вона через гай.
Від річки і житнього поля
До хати , де справді є рай.
Тут вишня в цвіту залишилась.
Тепер не впізнати іі.
Мов цвіт вишні , мама і тато.
Та в серці такі ж молоді.
Ходило тут босим по травах
Дитинство моє золоте.
Сміється вже сонцем в блакиті ,
Волошками в травах цвіте.
Дитинства мого ніжні кроки
Залишились тут назавжди.
Життя , розсіваючи роки ,
Мене знов повертає сюди.
Найдорожчий , найрідніший край , де ти народився . Тут тобі
подарували життя .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633604
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2016
автор: Надія Башинська