Лина Костенко
«Не нужно класть мне руку на плечо…»
Не нужно класть мне руку на плечо.
Движенье это будет к месту лишь при танце.
Доверие… как неприрученный зверёк,
Который любит тихий морозец дистанций!
Он любит время… От минут и до годов.
Он странный зверь… Он любит даже муки!
Он любит расставания, разлуки,
Но… вот к руке, что на плече, он не готов!
В садах сих дивных, и в сонатах соловьёв
Он слышит поступь всех бесшумных браконьеров,
Он ждёт капканы и от взглядов, и от слов…
И сей спектакль , конечно не премьера!
Душа людская, как тревожная печать!
Как дикий зверь. И без него нам плохо.
Но нам самим его не стоит звать…
… Он сам придёт! И не уйдёт, ей богу!
*****
Костенко Ліна
«Не треба класти руку на плече…»
Не треба класти руку на плече.
Цей рух доречний, може, тільки в танці.
Довіра – звір полоханий, втече.
Він любить тиху паморозь дистанцій.
Він любить час. Хвилини. Дні. Роки.
Він дивний звір, він любить навіть муку.
Він любить навіть відстань і розлуку,
Але не любить на плечі руки.
У цих садах, в сонатах солов‘їв,
він чує тихі кроки браконьєра.
Він пастки жде від погляду, від слів,
і цей спектакль йому вже не прем‘єра.
Душі людської туго і тайго!
Це гарний звір, без нього зле живеться.
Але не треба кликати його.
Він прийде сам і вже не відсахнеться.
*****
Не треба класти руку на плече
(Довіра)
Музика: Ігор Косик
Am E Am
Не треба класти руку на плече.
Dm G C
Цей рух доречний, може, тільки в танці.
Dm G C Am
Довіра — звір полоханий, втече. |
Dm E Am |
Він любить тиху паморозь дистанцій. | (2)
Він любить час. Хвилини. Дні. Роки.
Він дивний звір, він любить навіть муку. |
Він любить навіть відстань і розлуку. | (2)
Але не любить на плечі руки.
У цих садах, в сонатах солов'їв,
Він чує тихі кроки браконьєра.
Він пастки жде від погляду, від слів, |
І цей спектакль йому вже не прем'єра. | (2)
Душі людської туго і тайго!
Це гарний звір, без нього зле живеться.
Але не треба кликати його. |
Він прийде сам і вже не відсахнеться. | (2)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633770
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 06.01.2016
автор: Володимир Туленко