День був майже без тебе – під деревом (майже без листя)
Я зустріла світанок... Гілками поколотий шовк
Наді мною розкинувся... Коси мої розплелися...
Ти прийшов із нізвідки. Про щось запитав – і замовк.
День був майже без тебе. Я майже повзла по стежині,
Що вела майже в небо. Я майже пливла по шосе,
Цілувалася з вітром, і губи були майже сині,
І, немов перед смертю, казала комусь майже все.
Я шукала тебе – майже скрізь. Я не знала, як бути.
Не спліталися коси, на віях бриніла вода.
Я була майже певна, що в серці прокинеться лютий,
Хтось був певен, що липень – і майже ніхто не вгадав.
Закотилося сонце; годинник застиг на дев’ятій,
Я була майже п’яна, земля під ногами пливла...
І зникали сліди висоти на сорочці зім’ятій...
День був майже без тебе... так дивно... а я прожила...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633771
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2016
автор: Олександра Малаш