Усім простелена своя дорога
Її без помилок пройти не в силах нам
І на душі не раз бува тривога
Та я пройду дорогу довгу сам
У сірому,буденному сьогодні
Без позитиву,радості проміння
Я бачу лиш метелик на долоні
Показує майстерністю уміння
Він так спокійно ,не втікає навіть
Своїми крильцями надію оживляє
Йому так весело,в мені туга так давить
Й здається він тугу цю забирає
Так хочеться взлетіти ,,,і знайти
Не на землі__а в небі щастя своє
І пельцем своїм світ весь обвести
Лиш бачити себе й тебе-нас двоє
На паперових крилах я лечу
Хоч знаю що ще трохи-й можу впасти
Та я сховаюся за хмари,я втечу
І збережусь тим самим від напасти
На паперових крилах тільки вверх
До низу потім все одно вертатись
Немає потім-тільки є тепер
Як буду падати-нема за що злапатись
Тримайте мене паперові крила
Бо тільки вам під силу це зробити
А я повірю-бо у вірі сила
Тілом у низ-душею залишитись
На паперових крилах я живу
Й незнаючи і сам коли зірвуся
Не моє не беру-своє візьму
Й назавжди я на крилах залишуся....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633811
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2016
автор: Світлоокий