Струмить коляда, розсипається срібними дзвонами.
Вертепи нам радісно вісточку добру вістять,
Що в яслах, на сіні, між мли і ягнятами сонними,
На світ народилося чисте, як зірка, Дитя.
Прости нам, Ісусе, що місця не стало для Матері,
Не дали Пречистій у хаті скупого кутка...
Слідами зневір'я і муками віри розп’ятої
Ярить під ногами покутою стежка витка.
Маленький Владарю, оглянься, ми інші, ми виросли
Окріпла надія у наших замлілих серцях.
Вертаються хмари, неначе лелеки із ирію,
І снігом невинним у душі мете без кінця.
О зірко, що в небі, світи у пітьму над окопами,
Різдвяним теплом огорни відчайдушних в борні.
Жертовним огнем і до болю щемливими кроками
Печуть під ногами нам нині дороги курні.
Ми просимо, Боже, не блага у сріблі чи золоті,
У світі, що зараз, благаємо лиш одного:
Не дай оніміти, застигнути каменем в холоді.
Христос народився! У серце прийміте Його…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633938
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2016
автор: Леся Shmigelska