Кинула ясний свій пломінь зориця
В місце святе, його знає земля,-
Діва зродила Спасителя людства.
Ствоить він диво, та поки-дитя
Поки Ісусику, спиш ти невинно,
Сни,як в дитини-рожеві, ясні
Линуть Звисока велично й невпинно
Ангелів з Неба дивні пісні
Який Ти маленький і любий, Ісусе,
Який Ти величний в своїм майбутті
Чому саме в стайні лежати Ти мусиш ?
А скільки всього ще чекає в житті !
Всміхайся, дитино, тягни рученята
З Любові до світу, до людства всього,
Жертовних втішай своїх Маму і Тата
І грішних помилуй світу цього.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633940
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.01.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова