Життя невтомно шлях нам прокладає
І виклик доля кидає не раз
Та не кожен виклик цей приймає
Та саме він важливий є для нас
Я ніби йду-а цілий світ стоїть
Я вдаль дивлюсь-немов осліплий я
Назад дивлюсь-за мною час біжить
і лиш любов голосить щось здалля
Чи інший я?здається ніби ні
Такі ж і очі,руки ті ж самі
Я знаю-серцем інший став
Немає в ньому місця для брехні
А я іду-все далі у перед
Незнаючи і сам куди іти
Так хочеться як птах піти на взлет
І там я доберуся до мети
Скажіть чому?і скільки йти мені
Якби хоч поруч був хтось-та немає
Лиш бачу гнів на вогнянім коні
Мене все більше ззаду підганняє
Та я здолаю все-було б для кого
На даний час кохання я знайшов
І я триматимусь кохання того
Куди б у світ далекий я б не йшов
Я жити хочу,Бо для кого є
Й не раз у очі бачив я біду
Та щастя я знайшов своє
Весь світ стоїть на місці-я іду.......
Йосип Лозяк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633959
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2016
автор: Світлоокий