Привиділось: в благесенькій сорочці
На переході гамірних віків
Жебрак прохав малесенький шматочок
Покласти щастя в пригорщі тремкі.
Весна минала і минало літо,
А потім жовтень стигло мерехтів,
Та люди йши, відчужені й осліплі,
Здійнявши брязкіт круглих мідяків.
На брамі літ в золоченій лівреї,
Немов життям нацькований лакей,
Пан Листопад притрушував алеї,
Й ховались ближні в затишок осель.
Вже жебраку роки зігнули спину,
Й він восковою свічкою згасав,
А срібний січень тисячі сніжинок
В пусті долоні щедро насипав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633984
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.01.2016
автор: ацеа