Єрусалим. Піхотна рота.
І карабін забитий пилом.
Зимові чари і нудота,
Пробігли мокрим, хворим тілом.
Священне ніби оце місто,
У Боже вбране тут навіки...
Та стіни - пліснява нечиста.
Ляка омана. Темні лики.
Британський полк збира частини.
Крокують швидко командири...
Свята і стріхи Палестини,
Різдво закуте у мундири.
Та свист нарощує у вухах,
Гримить... І сиве... "Газ"-команда...
І рота стрясується в рухах...
В очах темнішає гірлянда...
Ще серце б'ється, я так чую.
Отруєне іпрітом тіло.
Пітьма-свідомість-балансую...
Та бачить око, щось прозріло:
Теплить та спрощує зимове,
Нічная подорож, зоря.
Десь сіло сонце ще медове,
Пірна в небесні ті моря.
Ось караван посеред ночі,
(По сходу кесарської влади)
Волхви паломники пророчі,
Ідуть на світло мов лампади.
Місцевість різнокольорова,
Від еліна до арамея...
Хіба не чула ані слова,
Тут фарисеїв Галілея?
У Копернаумі голгофа?
Сад гетсиманський в Назареті?
Тесали хрест для Саваофа?
В Єрусалимі, на монеті...
Веде Самарія на зірку,
У Віфлиєм чи у легенду?
Мале дитя десь на одвірку,
І Йосип сплачує оренду...
Жорстокий Ірод тут для Риму,
Убив дітей (в столиці кості?).
Волхви, пройшовши через зиму,
Тирану зичились у гості.
Стає маля - Давида тіло,
І родоводів пташка грає...
Крізь обрізання прилетіло-
Павло цей світ застерігає!..
Зоря їм далі промовляє:
"Ідіть на Сіріуса світло",
Чи ще юдейського не знає,
У Віфлиємі буде видно?!
Той караван серед оази,
Нічної, давньої, схилися...
Єрусалим пускає гази,
Хрестос нашіптує "Проснися!"
(с) 06.01.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634041
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.01.2016
автор: Олег Купрієнко