Я порину ув очі блакитні твої
І пірнатиму в них аж до дна
Були рідні, і враз... невимовно чужі
Ти -один... Я також залишилась одна
Заховаюсь в блакиті на глибоко на дні
Від туги, від болю,від смутку
Хай летять за годинами ночі і дні...
Випиваю свідомо цю трутку
Волошковий той погляд так гріє мене,
Так багато в мовчанні я чую...
Серце рветься до серця , зове...
Я всю ніжність , всю ласку здарую
Закохай мене знову, як вперше, колись
У озер твоїх синю блакить,
Щоби з тілом душа підіймалася ввись
І чуттів тих не рвалася нить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634123
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова