[i]Ніч вливається у фотоплівку за скронями,
твоє волосся пахне запізнілим дощем….
і врізається чітко у лінії між долонями
нерозумний безмовний солодкий щем.
І чомусь, наче вперше, забуваєш всі думи,
і так хочеться просто торкнутись плеча.
ця весна, аж ніяк не осінь, зачаровує сумом,
обеззброює вічністю, якої ти не почав….
Ніч спливає у самотніх людей за стінами,
і затихне раптово надірвана струна,
і сховається тихо цей щем за руїнами,
і житиме доти, доки болить у мені весна. [/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634127
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2016
автор: Іра Табак