І де причина цих безглуздих війн
І скільки душ, незнаючи впало
Ще доки випускатимете змій
На те дитя що лиш добра благало
І де причина всіх оцих смертей
Безслідно зникли?ні ви помилились
Бо ви кари не бачили очей
Які так жалісно вперед дивились
І де причина тих розбитих слів
Якими ви так часто годували
Ви замість ласки і добра давали гнів
І за собою лиш вогонь лишали
І де скажіть тепер діватись нам
Коли усе в лоні,горить,палає
Немає тут нікого,я лиш сам
І тільки Бог мені допомагає
І ви не думали про,сиріт,матерів
Вони хотіли,щоб усе змінилось
І щоб не втратили своїх синів
Тепер вже пізно - кров уже пролилась
І де ви були як гнобили нас
Принижуючи ,звірськи убивали
Ви все казали:"Ще настане час"
А де він був коли нас розчавляли
Причина в тому, що втікали ви
Нахабно лиш над нами ви сміялись
Говорячи:"Бач яблуко-зірви"
А ми-ми рвали,ще раз опікались
Як звір у клітці,він уже не звір
І нас як звітів у клітках тримали
Лиш дивлячись на небо-скільки зір
Весь час ми тільки плачучи зітхали
Усіх причин,тай не назвати вже
Повірте вам так легко не відбутись
І вас,той час повірте не мине
Заснете-тай не зможете проснутись
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634262
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.01.2016
автор: Світлоокий