Одноокий ліхтар німо спокій комусь стереже,
на дорогу нічну одинокий кидаючи пломінь
Силует кількалапий в калюжі прошмигне лише,
лячно щулячи хвіст, нетверезий вловивши десь гомін
По дахах босим шурхотом вітер кружля із дощем
від невинного вальсу - до шалу чуттєвого танго,
ліхтаря обіймаючи зимно-вологим плющем,
Той і оком не блимне, суворий - не личило б рангу
Тугі краплі на шибах лічить не солідно старому -
в нього інша, невдячна, суспільно корисна морока:
Визирати у мороку демонів, здавна знайомих
На німому посту чатувати когось однооко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634328
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.01.2016
автор: Мар`яна Квич