останній день
це як перший
але з кінця
як кров гаряча
що витіка із артерій
як тіло людини
яка немає свого
лиця
усмішка шакала
принизливий сміх
гієни
серед камінних
джунглів
серед піщаних
прерій
серед твого космосу
звідки вкрали
вдосталь зірок
серед порожнечі
у якій ти щоразу
робиш свій перший
крок
знаючи що завтра
знову його повториш
знаючи
що не виберешся звідси
ніколи
доки тобі не допоможе
зробити це
покинути темряву
назавжди
Її рука
7 січня 2016 [00:24]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634342
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.01.2016
автор: Віктор Шупер