близько ти до порогу відчаю
як же мало тобі до зникнення
вітер дме із шпарин між сторіччями
і життя розлітається знимками
ледь подати рукою до зжовклості
й ти чернетки хворобою списані
і зіпсовані тліном й вогкістю
самозреченням заколисані
ще до півночі й місяць втоплений
втворить двері до потойбічності
коси плакальниць живоплотами
заплетуться в твоє закінчення
шарпне сутінь рукав розірваний
загуде між іржавими дзвонами
річці дасть твоє тіло спіймане
в очеретних схоронить схованках
а русалка що сни вишукує,
твою память збиратиме гронами
і тектиме вино їй на руки
і на губи чорнилами чорними
4.01.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634361
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 08.01.2016
автор: Віталій Стецула