***
По великих містах роз`їжджаються діти,
а в маленьких містах — тільки контури їхніх слідів.
О, дорого! Заманюєш золотом в кліті,
а насправді — то просто осінні листочки руді.
Так влаштовано світ, і по стежці від батька
син, як птаха злітає в широкий, та власний політ.
Він повернеться. Соколом ясним зненацька
і впізнає причілок, і вікна холодні, мов лід.
І віконце задихає росами тиші.
Цокне кухоль знайомо, і клямка, і скрипне поріг...
А дорога зорітиме далі і вище...
А над хатою місяць уперто триматиме ріг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634369
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.01.2016
автор: Надія Позняк