Душа поета – це безмежне поле …
Вершини гір та тишина ріки …
Як часто словом пророкуєм Долі …
Та словом занотовуєм Віки …
Ми бачим оком а Душа співає …
Ми серцем своїм відчуваєм глиб .
Самі не знаєм як рядки складаєм …
Словами можна описати й крик .
Душа поета – це безмежна Воля .
І Слово – що гостріше за метал …
Як часто на слова поета ...
Злочинці свій приховують оскал .
Рядки які глибоко в підсвідомість.
І прямо в серце до людей летять.
Комусь ми словом підбадьорим Долю …
А іншого – заставимо мовчать .
[b][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634377
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2016
автор: Мировий