Коли ти молилася крихти вчорашнього хліба
Дивилися в небо очима старих сірих лінз
Старіли черствіли допоки їх не одболіла
Самотня журба із колиски задавнених сліз.
Коли ти молилася в небі біліло сніжило
Вечір кругами ходив по старім циферблаті
Час задкував ти чекала дзвінка і смішила
Рудого кота що дрімав на твоєму халаті
Сніг заспокоївся можна літати й ліпити
Ілюзії щастя а зрештою чого захочеш
А спогади плетені теплі котрих не зносити
На клапті лапатого снігу візьми й поторочиш…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634409
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.01.2016
автор: Оля Бреславська