Ти так кричиш на мене,
Ніби така серйозна...
Та ти ж не вмієш кричати,
Ти спокійна, як осінь.
Хоча, зараз метіль,
Хуртовини, зима.
І ти мила і ніжна,
І до болю... сама.
Чути дотик твого голосу
По телефону.
А я додик, роблю боляче
Усім навколо.
А найбільше тобі,
Може й справді садист?
Між багнюки й боліт
Бездиханно завис...
Я хотів, щоби ти
Була завжди щаслива.
Та накликав біди...
Ми тендітно-вразливі.
Діти, мені 29
Тобі 18.
Я придурок і псих,
Так, ти маєш рацію.
Я придурок і псих,
І нажаль, не святий...
Ти... ти ніжність...
Вино, подарунок п'янкий.
Я так хочу співати...
І бути щасливим.
Я будУ, обіцяю,
Віднайду свої крила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634412
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2016
автор: Інфант