Ти сивою стала
За лічені дні,
Коли привезли
Твого сина в труні.
І серце спинялось
Твоє серед ночі,
Коли цілувала
Ти сина у очі.
Сльозами просила
І кликала Бога,
Бо мати без сина –
Душею убога.
Навіки прощалась,
Дитя хоронила.
Та сили не стало –
Обняла могилу.
Упала на землю,
Мов птаха безкрила.
«Прости мене сину»
І очі закрила…
Упала сльоза
Із тремтячих повік,
Бо мати дитину
Втрачала навік.
Андрій К.
08.01.2016 р.
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25434
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634468
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.01.2016
автор: Андрій К