Як важко розлучитися усім
Матусі з дітьми,своїми малими
Бо в цьому світі чорному та злім
Усі стають беззахисні,черствими
А мати жде,чекає свого сина
Не раз на день,лиш дивлячись в вікно
Про нього лиш нагадує калина
Яка лиш хилиться і падає на дно
А син блукаючи,шукає ту дорогу
Якою він,до неньки,хоче йти
Біжить,нога переганяє ногу
Але не знає він,чи дійде до мети
А мати вірить що діждеться сина
Тихенько поцілуючи чоло
Йому прошепче:"Ти моя дитина,
І не покину ,щоб з тобою не було
Бо я ж тебе на ноги піднімала
Бо батька відібрала в нас війна
Завжди з тобою була не лишала
І зараз не лишатимусь одна
Та син,прийде,і ніжно поцілує
Оте від болю зморщене чоло
І ще не раз матусю вас здивує
Щоб зло вас обминуло,обійшло
Адже нічо ту материнську ласку
Не зможе відібрати,загребсти
Бо тільки мати не надівши маску
Уміє правдою наш світ спасти....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634490
Рубрика: Присвячення
дата надходження 09.01.2016
автор: Світлоокий