Неначе небо залишило всіх!
Ми в просторі, в безмежжі і без віри.
Нема опори, лише світ утіх.
Ще ніби люди, а чому ж, як звірі?
Таку черпнули чорноти глибінь!
В тумані заблудилися…без сили.
І поміж нами злобна, чорна тінь
І вже не люди…таки, просто, звірі!
Бо навіть звірі в час великих бід
Безпеку мають біля водопою.
Іде війна… та кожен у свій брід
І хата скраю… й не з його бідою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634577
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.01.2016
автор: Тетяна Луківська