Ми з внуками бабу зі снігу зліпили,
Велике відро замість шапки наділи,
Із паличок руки, й мітлу їй вручили,
З вуглинок їй очі, а ніс із морквини.
Така вийшла баба - велика й хороша,
А сніг усе сипав, ну справжня пороша...
-Ти стій, наша люба,тобі ми поможем,
Ти символ зими, а ми ще й поворожим.
А потім на добре усе загадаєм,
Що буде в цім році, хоч трохи узнаєм.
Якщо ти постоєш в дворі дуже довго,
То буде удача і все буде добре...
А потім ми в сніжки гарненько пограли,
Снігурочку з снігу також ми скачали...
Ну раз є вже баба й снігурочка з нею,
То ще й сніговик, щоб стояв біля неї.
Такий сніговик вийшов гарний, нівроку,
Стоятиме довго, можливо й півроку.
Півроку?..Не зможе,..бо сніг же розтане,
І баби, і діда, звичайно, не стане!..
А що ж нам зробити, щоби залишилась
Снігурочка з нами жила й не журилась?..
І внучка придумала дуже чудово:
Побігла до хати і винесла торбу,
А в ній є фарби, папір,трохи вати і клею,
Снігурочку вміло робили з паперу.
Так гарно все вийшло, ну просто чудово,
Онуки не змерзли, та все ж час додому.
До хати зайшли ми: і я, і онуки,
Обідали дружно і вчили уроки...
А вироби з снігу в дворі в нас стояли,
Веселі і гарні ще нас розважали.
І люди у нас на ті дива дивились,
Хвалили за те, що ми добре трудились...
Та з часом ті дива все меншими ставали,
А потім і зникли, бо ж снігу не стало...
Та ми не журились...Зима знову буде,
І нових героїв із снігу прибуде,
І мрії, й надії у нас не загинуть,
А з нами в майбутнє вони теж полинуть.
І житимуть завжди і з нами, і з вами,
Надії ж безсмертні вони завжди з нами.
Було так завжди, і далі так буде,
Надіються й вірять у краще всі люди,..
І я, і онуки, всі діти й сусіди,..
І всі... Усі люди в моїй Україні!...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634581
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 09.01.2016
автор: геометрія