Зима...і лише чашка чаю
Оберігає від морозу за вікном
Лиш тіло ним я зігріваю
Душа ж самотня за столом
Сидить і згадує той час
Як навкруги усе співало
Не розлучити було нас
Шкода...це все іллюзією стало
Я пам'ятатиму осінній ліс...
Як розліталось листя під ногами
Як вперше своє серце є приніс
Як запаливсь вогонь між нами.
Неначе у феєрію потрапив
І почуття кайданів позбулися
Нажаль на скелю я натрапив
І світ навколо враз змінився.
Коли любов усе що маєш
А нею користуються усі
То швидко щирість ти втрачаєш
І все добро зникає наче в мглі.
Розтоптаний, понівечений болем
Встаєш і падаєш без сил
І серце стало битви полем
Де з часом все стає як дим.
А я замріяно дивлюсь на сніг
І аромат зими вдихаю
Кохання не впущу я за поріг
В руках холоне чашка чаю
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634582
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2016
автор: Ромбик