Не шукайте чужі кладовища,
Не копайтеся в долях і душах,
Не торкайте ті струни таємні навмисне чи так.
Вбитим птахом враз тиша засвище,
Забринить, закричить, розворушить,
І розбудить всіх монстрів, що досі тихесенько сплять.
Вам не варто — таки вам не варто!
Не дивіться в скалічені очі.
І в дослідників демонів серця тут гратись не слід.
Вам не вистачить волі і гарту
Зазирнути у таїни ночі,
Втечете ви, залишивши болю і відчаю гніт.
Промайнуть ваші згорблені спини
У зіницях утомлених сивих,
Заберуть ще частинку надії навічно за край.
І потвора з душею людини
Усміхнеться так згіркло-правдиво.
Цвинтарі у душі — вічна стигма, загублений рай.
Не торкайтеся дивної арфи
Мертвих тіней, скалічених віршів,
Бо ж чудовиська завжди найгірші у світлих серцях,
Не ступайте у плетива арки
Помилок і фатальних прогрішень —
То прокляття чужі та інтимні, вони не для вас.
Та якщо вам захочеться правди,
І, начхавши всі застороги,
Ви підгоєні рани візьметеся враз ворушить,
Не лякайтесь, не треба бравади —
Не ведіть на правдиві дороги...
Ви їх зболених, людських, звичайних безмовно [i]прийміть.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634589
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2016
автор: Marika