Симфонія

Ти  чуєш  цю  мелодію  натхненно,
Нагадуєш  собі  чи  по  новому?
Проллюся  світлом  тОбі  і  не  темно,
Нам  буде  поруч  слухать  її  знову.

Парканом  ранку  вулиця  печальна,
Коли  почути  хочу  твоє  тіло.
І  десь  у  мозку  пісня  наша  дальня.
Як  ти  далеко  -  сонце  наше  сіло.

Існуєш,  чи  в  уяві  моїй  стала?
У  снах  думками,  маривом,  чаклуєш.
У  такті  серця  музика  пропала,
Коли  без  мене  ритміку  хвилюєш.

Реальність  де  і  вигадка  бажання?
Все  так  відносно,  є  лише  натхнення.
Від  твого  шарму,  грації  і  вбрання,
Моє  музичне  в  тілі  одкровення.

Де  пошлості  у  музиці  сердечній?
Нема  самообману  в  твоїй  ласці.
Розвиднілося  небо,  у  доречній,
Цілком  реальній,  бачу  тебе  казці.

Ця  вулиця  у  променях  заграла,
Де  зустріч  сталась,  я  і  ти  у  танці.
Чи  пам'ятаєш  що  в  мені  шукала?
Я  чув  ночами!  Бачу  тепер  вранці.

І  не  рахую  зустрічі  давно  я,
Бо  кожен  раз  ти  ніжная-новітня.
І  слабкість  і  тендітність  добра  зброя.
Солодка  муза,  музика  всесвітня.

Мій  дім  зустріне  спогадом  вчорашнім,
Чи  тисячами  років,  що  єднались?!
Оркестром  поцілунок  буде  справжнім.
Вуста,  вуста...  Мелодії  торкались.

В  прихожій  партер,  сцена  мій  диванчик.
Антракт  розмову  -  лишено  за  двері.
Лиш  танець,  такти,  сонячний  майданчик
І  ми  почнемо  ритміку  в  партері.

Один  лиш  рух,  умілий,  диригента
І  твОє  плаття  піднята  завіса.
Береш,  притиснеш  мого  інструмента,
Ледь  так...  І  світ  -  то  зникла  закуліса.

Натхненний  стан  і  руки  ледь  хвилюєш,
Оточуєш  і  ловиш,  ти  бажаєш!
Вивчаєш,  граєш,  мною  ти  мандруєш.
Я  притуляюсь  знизу,  окриляєш!

Долоня  моя  пестить  твоє  ніжне,
Те  чуйне  диво,  арфи  у  повітрі...
І  глибше  пальці,  в  лоскоті  проміжне,
Те  сяйво  твОє  в  ритміці  й  палітрі.

Прелюдії  так  збуджують,  розминка,
Концерт  почнеш  сама,  рукою  в  себе
Спрямуєш  дійство,  ледь  м'яка  зупинка,
Розтискуєш,  проходжу...  Арфи  в  небі!

І  чуєш  як  розходжуся  у  м'язах,
Як  мозок  гіпнотичністю  залила.
І  світло  у  кімнаті  сяє  в  стразах.
Розкинута,  прекрасна  і  зваблива.

І  більше  звуку,  струни  в  тілі  пружньо.
А  флейти  подих  рветься  від  екстазу.
Литаври  б'ють  у  плоті,  такти  дружньо.
І  всесвіт  стався  музикой  одразу.

Ти  жмеш  мене,  охопиш,  аплодуєш!
В  середині  як  вибух  і  повсюду.
Ти  млієш  мокра,  світишся  і  чуєш:
Симфонією  я  для  тебе  буду.

(с)  06.08.2014р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634602
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 09.01.2016
автор: Олег Купрієнко