Моє ти діво. Диво моє синє,
Що з затінку за мною спогляда.
Одвічним співом тихим ніжно лине -
Моя душа. Моя, чи не моя?
Так сумно наче, а насправді любо,
То дивиться, то майже вже і спить.
А ні, не спить. Ніколи не забуде;
Та не покине, доки світ стоїть.
Кохане моє, нащо я ховаюсь?
Нащо боюсь підвести погляд свій?
Від сорому та від жалю здіймаюсь,
Та геть біжу, забувшись маном мрій.
Та не втекти. І не забуть. Даремно,
Даремно п’ю з отруйної ріки.
І знову п’ю, і знов спливає темно
На обрії відсвіт її руки.
Хіба для того поринав у холод,
Хіба для того в болі захлинувсь,
Щоб жити, не впізнавши щастя солод,
Щоб вмерти, наче знову повернусь?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634633
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2016
автор: north_wind