Ходиш у всіх на очах,
Говориш у всіх на очах,
Живеш у всіх на очах,
Боїшся у всіх на очах.
Боїшся іти кудись,
Боїшся іти сам.
Ти звик до сторонніх очей,
Ти, як особистість, зник.
Більше уже не живеш,
Більше уже не шукаєш,
(Шукав би лише для них)
Ні доброго не чекаєш.
Знову прийде весна -
Завтра приходить осінь,
У чотирьох кутах... -
Далі так жити досить ! ?
Далі стоїш і не зна...,
Може, кудись податись?
Може, згоріти дотла
Або воді віддатись?
Всюди мільйони очей
Поруч і тут, і там.
Посеред днів і ночей
Вгадуєш що ти сам.
Очі, ті що навкруг,
Очі - то не твої.
Невиліковний недуг -
Очі твої німі.
Дивишся десь у даль,
Дивишся - та не бачиш!
Може, тепер заплачеш? -
Пізно тепер. На жаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634644
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.01.2016
автор: yurr