Серце все б'ється рідше...
Душа, що в муках гине
Очікування. Триває вічно
І час чомусь повільно плине.
Кохав її, чи й досі любить,
Холодне серце, що було гаряче
Стук. Удар останній його губить
Через кохання він незрячий
Кому він присвятив життя?
Він вірив їй та довіряв
Вона ж цим скористалась
Зрада. Вибір її він поважав,
Хоч біль минула, рана все ж зосталась
Він зневажав себе,
Себе у всьому винним бачив
Можливо. Хто зараз розбере?
Лише я знаю: він її пробачив
У нього пам'ять залишилась
Про роки їхнього кохання.
Шкода. Чому усе змінилось?!
За що йому оці страждання?
Та час минав, агонія настала,
Його оплакував, холодний дім
Кохання. Зоря, яка ніколи не згасала
Єдине, що завжди було при нім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634724
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2016
автор: Ромбик