Я обміняла тебе у фараонів та богів
віддавши золото, собі взяла другу частину серця,
що зіткане було у кокон.
Ніч бісектрисою поділить землю, засвідчить сповідь.
І у два кола залишиться тут липовим кроком.
Приблизно ось що хотіла в тебе запитати
коли залишилась, а треба було, без роздумів собі піти.
" Скажи хто винен в наших бідах ?»
Небо, яке тоді без хмар стояло над тополями ?
Я? А може винен ТИ?
Не відповідай занадто швидко,
в сердечних справах деталі мають значення,
як свіжа вода в акваріумі для риб.
Ми вимушені переселенці рвемось туди, де жити не вирок,
щоб вільно і просто дивитись на світ згори.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634784
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2016
автор: Даринка Мрачек