Я твоя Сикстинська Мадонна,
з доби славетного Ренесансу.
Творіння легендарного Рафаеля,
мого відомого батька.
Я пронеслась крізь віки.
Помирала і народжувалась.
Мене виховували десятки батьків,
кожні з яких у різну епоху,
передавали мені свою мудрість і знання.
Не я виховувалась книгами,
книги писались з мене.
Я віками надихала поетів,
цілувалась з легендами.
Я спала з сотнями,
епохальних чоловіків.
Юний Рембрант цілував мені руки.
Боттіччелі
моє оголене тіло до себе пригортав.
Я об'їздила пів світу.
Два мільярда чоловіків,
у коханні мені зізнавались.
І ось я тут,
у двадцять першому столітті,
продовжую блукати по світу.
Після улюбленої Флоренції,
після Риму, Парижу, Амстердаму
я тут у Львові шукаю кого надихати.
В свідомість кого свою ртуть запускати.
Шукаю кого виснажити наче кратера,
прославити на цілу епоху.
Я твоя Сикстинська Мадонна,
епохальних чоловіків зуміла обламати.
Але тут в 21столітті, у Львові,
зустріла тебе і ти зумів мене
за життя поховати.
Я твоя Сикстинська Мадонна,
муза, котра вперше любов,
з тобою зуміла пізнати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634796
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2016
автор: Іринка Свердан