Усім нам треба сіяти добро.
Хай усмішкою на лиці засяє.
Бо знаю я , бо добре знаєш ти:
Хто що посіє ,
те й збирає.
Добро оте , мов зерна золоті .
Отож посій -
нехай в землі зростає.
Заколоситься нивонька твоя.
Той колос схилиться ,
бо добрі зерна має.
Буває й так :
що зійде і зросте.
Та колос той пустий
угору пнеться.
Отож дивись -
сій зерна золоті.
Щоб радістю розквітло
твоє серце.
Десь зріє в полі житечко
святе.
А десь вогонь той урожай
збирає.
Земля єдина у нас всіх.
Свої лиш зерна кожен розсипає.
Я думаю:
Живем ми на Землі ,
щоб сіяти
і урожай збирати.
То ж кожен свій тут урожай
збере.
Дав Бог нам волю -
зерна вибирати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634830
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2016
автор: Надія Башинська