І подих мій, заплутаний волоссям,
Твого безмежжя відчай неземний
Зростає, скрижаніло безголосся,
Як реквієм за втраченим, сумний.
І погляд мій сховає в скриньку згадку,
Про те чарівно-стигле:НЕ БУЛО...
І нову з хмизу слів збудує кладку,
Якщо той хмиз - поламане весло.
І сором мій, що сповнюються болю
Чиїсь ще не віднайдені серця,
А я люблю...і дякуючи долі,
Любитиму до самого кінця.
10.01.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634874
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2016
автор: Ліна Ланська