Хотів би я пожити без людей,
Нехай вони всі зникнуть лиш на мить,
О, як спокійно й тихо було би весь день,
весь світ на мить замовк і перестав шуміть.
Ви уявіть лиш, день без війн.
Ніхто нікого не вбиває
і цілий день ніхто не помирає,
не скаржиться бабуся на життя
ніхто не викине дитя.
Нема політики і телевізора нема,
нема дешевого, огидного кіна.
А в Африці народ не голодує,
на площі молодь не страйкує.
Повітря, чисте і прозоре,
ніхто не може забруднити море.
Птахи із лісу можуть не тікати,
бо в них не будуть вже з рушниць стріляти.
Не будуть бо нема кому,
і ви не можете спитать чому,
бо вас нема.
У світі я один,
я насолоджуюсь землею без руїн,
без сліз, страждань, в вухах не чути їхній дзвін,
весь світ зазнав прекрасних змін.
Наскільки гарний був би день
хотів би я пожити без людей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634901
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2016
автор: Олексій Сонях