[i]Одинокою матір чується,
Самотою слізьми вмивається,
Коли рідний син відвертається...[/i]
На землю падав сніг
Так тихо й невагомо
І ти його сліди -
Губила крізь вікно.
Приходила у сни
До нього, як додому;
В думок його сади -
Вливалася вином...
Ти вірила у ніч:
В її чарівну силу.
Леліяла, несла
Йому свою любов.
Його зімкнутих віч
Молитвою просила -
Прозріти, з джерела
Води черпнувши знов.
Вплітався білий сніг
У пасма посивілі,
І зморшками щоки
Гірчила самота...
Припав до ніг твоїх.
Спізнився... Ти ж простила.
Бо і його роки -
Снігами заміта.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634908
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2016
автор: Бойчук Роман