Веселкою побіжу у безхмарную даль,
наздожену стрімкий ручай,
захоплю в полон вітерець - стрибунець,
це й буде печалі моєї кінець.
Дивовижне наше Життя,
то, як жадана мить ,
коли в любові купає Світ,
то Всесвіт світить в душу,
наче щастя назовні виймає.
За "соломину" - Життя,
хапаюся з усієї сили,
не зраджую своїй цілі.
А, визнати таки мушу,
свою вільну, степову Душу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634929
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2016
автор: Svitlana_Belyakova