Вона як ти: сама собі зима,
В її країнах гори невисокі,
Яка різниця - з кимось чи сама?
В душі вона частіше одинока.
В її очах – сніжить, сніжить, сніжить,
А серце вкрите памороком ночі.
Тебе чекати завтра? Ну скажи!
Я сам собі розлуку напророчив
Вона як ти: її вгадати – зась,
Крокує поруч з віхолами часу
Її вулкан заснув але не згас,
Вона життя міняє як прикраси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634945
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.01.2016
автор: Олександр Гриб