Немає краю без звичаю,
Так як і жінки без краси,
Немає суму без печалі,
Нема розлуки без сльози.
Бувають зустрічі й прощання,
І болей нам не обминуть...
Втрачать не можна сподівання,
Все що пройшло не повернуть...
Болі приходять і відходять,
Не повернуть ніколи час,
І лише спогади заходять
До нас у гості повсякчас.
Ми у тих спогадах витаєм,
Хочемо щось вернуть назад,
Не повернуть, ми добре знаєм,
І не шукаємо порад.
Коли ж зима проникне в душу,
І в лабіринт візьме печаль,
Тоді говорим: зможу й мушу,
Перебороти сум і жаль!
Єднать не треба біль із сумом,
І не топити їх слізьми,
Не піддаватись важким думам,
Жити самому,..й між людьми...
Хмари бувають чорні й білі,
Так як і полоси в житті,
Та з часом все ж на небополі
З"являться промені ясні.
І все розвидниться навколо,
Чи то у спеку, чи в мороз,
Відійдуть прикрощі і болі,
Життя оновиться прогноз...
Немає краю без звичаю,
Не бува щастя без сльози,
Щоб зменшить сум свій і печалі,-
Усе що маєш - бережи!...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635007
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 11.01.2016
автор: геометрія