Знову у душі зима...
Сипле снігом темряву безодні,
Там на дні - я поховала нас.
Мрій розбитих скло, яке ж холодне.
Вітер все зітхає за вікном,
Заглядає крізь замерзлі шибки.
Не знайдеш мене, як завше, за столом
Більше не пишу тобі записки.
Більше не писатиму казок,
Кину у вогонь пожовклі тексти.
В них засіло стільки помилок.
В них фальшиві ми, не ті сюжети.
Вітре, запряжу тебе у сани,
Щоб відніс подалі від людей.
Швидше в небо, понад горами, лісами,
У краї спустошених сердець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635017
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2016
автор: Міра Янг