Не просто так ляга біда в русло.
Цей сум. Ці сльози. Сивина в волоссі.
Ця смерть для того, щоб нове прийшло.
Цей листя пад – щоби весні знайшлося.
Не просто так зарубка на крилі,
Ґрунти – у попіл, села – у руїни.
Ідуть на дно епохи-кораблі,
Щоб новий дух наповнював країни.
Не просто так війна ламає мир,
Отруює ненависть атмосферу.
То є сигнал, щоб чистити обшир,
Квиток шукать у нову світлу еру.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635029
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.01.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)