Вже дев"ять днів нема поета,
мого сусіда і товариша,
який, мов рідний був мені,
допомагав в скрутні дні.
Старший брат, чоловік,
що умів робити компліменти,
хоча інколи влізав у політику,
коли перепивав...
(Півлітра горілки і дві пачки цигарок
його щоденний раціон)
І не зупинити було словесного п....у...
Тоді всі сусіди були..."нікчемами" у нього,
маленькими людьми, над якими
возвеличувався і володарював пан Михайло.
Але для всіх він був добрим,
від душі...міг віддати останнє.
В останні роки він потребував
сторонню підтримки, допомоги...
Особливо в останні тижні й дні.
Є рідні брати, сестра, донька,
якій потрібні були тільки гроші
та квартира...Яка чекала на...
Не квапилися купувати підгузки,
ліки...Не квапилися викликати лікаря,
швидку...Не йшла до тата,
хоч і живе 10 хвилин автобусом проїхати...
Чужі люди мили, прибирали, міняли,
купували, готували їсти,
товкли-перетирали...викликали...
зносили з поверху до швидкої...
А потім закривали повіки...
Телефонували до СМІ, що помер
скликали друзів на останнє прощання...
В цей час донька святкувала Різдво в Австралії,
коли закопували труну з татом на батьківщині
знаного поета, в глухому селі...на Коломиївщині.
Сьогодні чужі ( можливо вони зріднилися) люди,
сусіди, пом"януть тебе, поставлять свічку за упокій,
прочитають молитву і...вип"ють за твою душу, як ти любив.
Спочивай там, біля батьків, "Михасику" з Богом!
Світла і вічна пам"ять тобі! Ми будемо згадувати тебе!
Бувай! Прощавай! І прости нам, що було не так.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635045
Рубрика: Верлібр
дата надходження 11.01.2016
автор: Макієвська Наталія Є.