поки вона любила
вчилась брати за руку ніжно
дбала про сад у сина під ліктем
і про водойми в своїх колінах
поки стелила осанною стигле ліжко
чула за вухом тишу
і син їй
казав
що так тихо буває лише
на світанку
і поки вона любила
казати слова і ростити гори
безперестанку казати слова ті що
навіяні її миром
обласкані її спокоєм
поки вона любила
світ був
світлом
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635060
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2016
автор: kappa